Пам’ять. Архіви кінооператора Леоніда Бурлаки.

Кілька днів тому відбулося відкриття виставки «Пам’ять. Архіви кінооператора Леоніда Бурлаки ». Ця подія відбулася в галереї Арт-14, в якій постійно проходять цікаві виставки і проекти. І ця виставка не стала винятком.

Випадковим чином в Одесі були знайдені особисті архіви автора, де відображене молоде життя, друзі і близькі. З’ясувалося, що ця частина негативів зберігалася окремо від основної частини його архівів. Чому? Нехай кожен сам вирішує для себе. Архіви датуються 60 – ми роками, тільки уявіть, скільки років вони пролежали недоторканими. Так і вийшло, що ці негативи були знайдені в жахливому стані. Але це зіграло свою роль, створило відчуття образності, символізму. Адже, плівка – це символ спогадів, моментів, яких вже не буде ніколи, символ пам’яті.

Художні сторони:
В цілому мені подобається робота з архівами. Можна навіть створити окремий вид мистецтва, щось під назвою «архівографія» J .  По-перше, ти завжди можеш зануритися в життя тих років, побачити світ іншим, побачити людей іншими. По-друге, в цьому є щось магічне: ти ніби вриваєшся в життя людини, яку не знаєш. І можливо бачиш там людей або місця, які теж не бачив і не знаєш. Це щось на подобі дверей в чиєсь життя. Іноді навіть замислюєшся, що, якщо людина (в даному випадку автор) зовсім не хотів, щоб це все бачила публіка, незнайомці?  Іноді, я відчуваю себе гостем в будинок, який мене не кликали. Сподіваюся, ви розумієте, про що я. Але можна і не морочитися з цим, це вже абстрактність мислення кожного з нас.
За рахунок зіпсованості негативів, роботи змушують вас придумувати якісь образи, сюжети, розвивати свою особисту  розповідь, придумувати і візуалізувати. На деяких роботах дуже важко щось розібрати, і ти просто пірнаєш в життя цих візерунків, артефактів, розводів, які з’явилися через багато років. Простими словами, вивчаєш лінії, стежиш за ними. Іноді, навіть настільки захоплюєшся, що поглинаєшся в свої особисті роздуми, наче гіпноз.
Але до всього цього, виставка несе дуже символічний і метафоричний характер, оскільки автор багато зображених моментів не може згадати … пам’ять.
Хочу нагадати, що Леонід Бурлака  – український кінооператор, який знімав «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 серій), «Прямую своїм курсом», «Золоті черевики», «В одне єдине життя» та інші.

Технічні сторони:
Галерея Арт-14 завжди відповідально ставиться до атмосфери і декору, в залежності від зміни експозиції. За це я і люблю цю галерею, і там завжди присутній аромат кави. Це важливо, коли сама галерея вже має налаштовує тебе до інтимної і домашньої атмосфери.  Освітлення теж дуже магічне, приглушене.
Роботи оформлені під склом, відповідно іноді ловиш відблиски і віддзеркалення. Тут це іноді грає на руку, оскільки йде робота з зіпсованими архівами, уява гуляє.
На виставці, яка повністю виконана в чб стилі:
• 18 фоторобіт, оформлених під склом і з паспарту, форматом 100х70 см;
• 12 фоторобіт, поданих в серіях, оформлених під склом і з паспарту, приблизно форматом 20х15 см.
У галереї зручне розміщення, тому перебуваючи в місті з друзями або у справі, ви легко можете заскочити на виставку. І я настійно рекомендую це зробити.

Де: галерея «Арт-14», вул. Михайлівський провулок, 14.
Коли:  01.02.2018 – 25.02.2018

 

Автор: Олександра Кушнарьова, студентка КНУКіМ